Конкурс до Верховного Суду: Скандали, махінації і повальна неграмотність

25.09.2017

Сьогодні, 25 вересня, Вища рада правосуддя проводить останнє засідання, на якому вирішується доля 120 «фіналістів» конкурсу до нового Верховного Суду. Щодо кандидатур, що отримають підтримку Ради, буде внесено подання Президентові України про призначення їх на посади суддів Верховного Суду. І поки кандидати, затамувавши подих, чекають на вирішення своєї долі, ми можемо згадати, як проходив цей безпрецедентний конкурс – коли позмагатися за крісло судді Верховного Суду міг кожен охочий практикуючий юрист.

«Суддівство» уклало невеличкий рейтинг основних скандалів, що супроводжували конкурс до Верховного Суду.

 

1 квітня ВС так і не запустили

7 листопада 2016 р., коли Вища кваліфікаційна комісія суддів оголошувала початок конкурсу до нового ВС, вона сподівалася пройти всі етапи відбору, всі тестування, вивчення досьє і співбесіди, до кінця березня 2017 року. Так, щоб у квітні Суд вже запрацював. Але не так сталося, як гадалося. Чи то охочих стати верховними суддями виявилося забагато, чи то комісії працювали мляво, а чи спеціально затягували процес – маємо те, що маємо. Станом на вересень 2017 р. Верховний Суд досі не працює.

 

Документи на конкурс подавали більш ніж одіозні персонажі

Так, наприклад, свою кандидатуру висував сумнозвісний суддя Вищого господарського суду України Артур Ємельянов. Той самий, який із своїм шефом главою ВГСУ Віктором Татьковим винайшов спосіб, як «надурити» автоматизовану систему розподілу справ між суддями, що давало можливість багатьом бізнесменам і олігархам «вирішувати» свої господарські питання. На його совісті причетність до десятків гучних рейдерських захоплень, вимагання хабарів та ведення сумнівного бізнесу. Вже у декларації за 2013 рік в Артура Ємельянова значилося 7 квартир, 2 земельних ділянки, 2 житлових будинки та ще 7 інших об’єктів нерухомості. А на рахунках в банках Ліхтенштейну – виявилося 13 млн. швейцарських франків. І хоч у жовтні 2016 р. Генпрокуратура вручила Ємельянову повідомлення про підозру, у листопаді він подав документи на конкурс до Верховного Суду. Далі він не пройшов через відкрите проти нього кримінальне провадження, але наявність таких одіозних персонажів серед конкурсантів, не працювало на авторитет відбору.

 

ЗМІ запевняли, що на Банковій уклали список суддів-переможців задовго до оголошення результатів

У лютому 2017 р. видання «Апостроф» опублікувало списки суддів, які Адміністрація Президента нібито наполегливо рекомендує до перемоги в конкурсі. В цих списках були політично впливові судді, як-то  голова Верховного Суду України Ярослав Романюк чи голова Вищого спецсуду Борис Гулько. Але хоч цей список виглядав досить вірогідним, за нашими підрахунками, він збігається з оголошеними ВККС переможцями відбору десь на 30 %.

 

22 помилки в мотиваційному листі Валентини Сімоненко

Деякі претенденти взагалі примудрилися зганьбитися на рівному місці. Так, Голова Ради суддів України  Валентина Сімоненко припустилася більше двох десятків помилок у мотиваційному листі, який вона подавала як учасник конкурсу. В соцмережах єхидствували, що Сімоненко може позмагатися за лаври «проффесора» з ще одним граматійком Віктором Януковичем.

Звісно, можна говорити, що для судді важливо, аби людина була порядна, а знання правил орфографії, пунктуації та граматики залишимо філологам. Але як не крути, суддям Верховного Суду треба знати, де правильно ставити кому у вислові «стратити не можна помилувати».

 

Деякі перспективні кандидати повністю провалили кваліфікаційне оцінювання

Результати теоретичного та практичного іспитів показали, що далеко не в усіх високопоставлених суддів є необхідна кваліфікація здійснювати правосуддя на найвищому рівні. За підсумком кваліфікаційного оцінювання, з конкурсу, наприклад, вибули судді нинішнього ВСУ Олександр Волков, Василь Гуменюк та Богдан Пошва. А депутат парламенту від «Народного фронту» Леонід Ємець взагалі виконав практичне завдання найгірше від усіх.

 

ВККС знайшла спосіб провести «двієчників» у фінал конкурсу

Однак ВККС змінила правила гри під час самої гри. Вона запровадила сумарний мінімально-допустимий бал, який дозволив пройти у наступний етап конкурсу десяткам претендентів, що завалили теоретичне або практичне тестування, і по великому рахунку мали би бути відсіяні ще на попередньому етапі. На це у своїй скарзі до Вищої ради правосуддя звертав увагу суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду і один із учасників конкурсу до ВС Роман Брегей.

«Що об’єднує переможців конкурсу Смоковича М., Ємця О., Мачульського Г.? Їх перемога у конкурсі відрізняється від перемоги інших учасників, бо вони не подолали другий мінімально допустимий бал під час кваліфікаційного іспиту. Щоб забезпечити їх перемогу, ВККСУ всупереч власних нормативно-правових актів встановила третій мінімально-допустимий бал», – писав Брегей у своєму Фейсбуці.

 

До Громадської ради доброчесності увійшли сумнівні люди

Цей конкурс до Верховного Суду є унікальним також тим, що представники громадськості, що увійшли до ГРД, обов’язково надавали кожному кандидатові експертний висновок, де звертали увагу на попередні рішення, ухвалені суддею, відповідність рівня життя прибуткам, зазначеним у декларації, моральність і доброчесність тощо. Однак діяльність ГРД теж супроводжувалась скандалами. По-перше, за гамбурзьким рахунком до доброчесності членів Ради теж можна було висувати претензії. Чи можуть оцінювати на порядність інших суддів – син судді, науковка, чию дисертацію ніхто не бачив, матюкливий підприємець, якого підозрюють в привласненні бюджетних коштів і несплаті податків, мати трьох дітей з задекларованим прибутком усього 3 520 грн. на місяць? Та й умовиводи ГРД на кшталт «зловживання в такому-то суді були настільки масовими, що претендентка не могла про них не знати» не дуже схожі на експертні висновки. Тож не дивно, що за такого підходу ВККС вдалося подолати вето ГРД щодо 25 % конкурсантів-переможців. Цікаво, чи така провальна робота ГРД була свідомим саботажем ідеї контролю громадськості над формуванням судової гілки влади чи звичайним непрофесіоналізмом?

 

Троє членів Вищої ради правосуддя самі є конкурсантами

На найостаннішому етапі конкурсу ВРП розглядає досьє конкурсантів і ухвалює остаточне рішення, чиї кандидатури направляти на затвердження Президентові. Однак троє членів ВРП є також учасниками конкурсу. Це Алла Олійник, Алла Лесько та Ярослав Романюк. Чи немає в цьому конфлікту інтересів?  Лесько наголосила, що спеціально зверталася за роз’ясненнями цього питання до Національного агентства з питань запобігання корупції. Висновок: як суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вона має право брати участь у конкурсі до ВС; а щоб уникнути конфлікту інтересів, їй достатньо не брати участь у розгляді матеріалів щодо конкурсу. Так, ніби неформального впливу не існує в природі.

Кирило Голота, «Суддівство»