Гольник Лариса Владленівна

1 Бал2 Бали3 Бали4 Балів5 Балів (Дайте оцінку)
Loading...
| 624
Суддя Октябрського районного суду м. Полтави

Гольник Лариса Владленівна працює суддею Октябрського районного суду міста Полтави з 2010 року, куди її було призначено строком на п’ять років. Таким чином, строк її повноважень закінчився у квітні 2015 року.

Після відкритого конфлікту з мером Полтави Олександром Мамаєм та його оточенням, яке Гольник звинуватила у спробі дати їй хабаря, суддя стала обличчям боротьби з корупцією в українських судах.

У жовтні 2017 року висувалася на посаду судді Конституційного Суду України, на яку 13 листопада З’їзд суддів за своєю квотою обрав Віктора Городовенка.

Навесні 2018 року ВРП направила Президентові України Петру Порошенку подання про призначення Гольник суддею безстроково. У листопаді 2018 року Гольник подала до суду на президента з вимогою визнати протиправною бездіяльність Президента України, яка полягає в неприйнятті указу про призначення її на посаду судді, а також зобов’язати Президента України видати указ про призначення її на посаду судді.

 

Сім’я

Заміжня.

 

Статки

Згідно з декларацією за 2016 р. родина судді має квартиру у Полтаві (60 кв. м). Її чоловік на банківських рахунках має 235 тисяч гривень і 7 тисяч доларів.

2017 р. суддя придбала автомобіль Renault Duster 4х2 (2017 р.в.).

 

Конфлікт з мером Полтави Мамаєм

Корупційна справа проти мера

В травні 2014 року проти мера Полтави Олександра Мамая було відкрито справу за звинуваченнями в корупції. Нібито на сесії міськради він голосував за передачу комунальної землі в оренду під павільйони своїй падчерці.

Справу була передано в Октябрський районний суд, розглядати її мала суддя Гольник. Мамай одразу заявив клопотання про відвід судді. Мер пояснив, що свого часу суддя Гольник зверталася до нього з проханням відремонтувати та укріпити стіни в будинку, де вона проживає. Нібито неприязне ставлення Гольник до Мамая було, оскільки її будинок так і не відремонтували. Мер і його адвокат Ковжога наполягали, що в даній ситуації є конфлікт інтересів і треба змінити суддю. Клопотання суддя не задовольнила.

У ЗМІ Гольник пояснила свою позицію, що живе у старовинному багатоквартирному будинку, що є об’єктом культурної спадщини, оскільки там народився піонер космонавтики Юрій Кондратюк.

«Я прохала не про ремонт квартири, а просила укріпити фундамент будинку, що руйнується внаслідок зсувів ґрунту. В 2011 році я звернулася на особистому прийомі до міського голови як громадянка, а не як суддя. В черзі стояла так же само, як і інші громадяни. Мені не було відмовлено — Ковжога свідомо каже неправду, управління ЖКГ розглянуло моє звернення і дало відповідь, що проведено розробку проектно-кошторисної документації, але на даний час кошти відсутні, тому ремонт обіцяли зробити згодом. З цього приводу зверталася не тільки я, а й інші мешканці нашого будинку. Я вважаю, що через це жодного упередженого ставлення до Олександра Мамая у мене не могло бути», – переконує Гольник.

Засідання у цій справі тривали більше року. Мамай постійно не з’являвся на суд, називав справу проти нього замовною, а суддю Гольник упередженою. Аби вручити повістки, міського голову розшукувала міліція, одного разу затримавши і примусово привізши на слухання.

Потім мер та суддя Лариса Гольник звинуватили один одного у спробі дати хабар, відтак головуюча суддя взяла самовідвід. Відмовилися судити Мамая і решта колег Лариси Гольник, тому справу передали в Решетилівський райсуд.

За кілька тижнів до вирішального голосування на виборах мера 2015 року суддя Леонід Беркута поставив крапку в цій річній епопеї, закривши справу, оскільки сплив термін давності.

 

Спроба підкупу Гольник

У травні 2016 року суддя Октябрського райсуду Лариса Гольник показала відео, на якому мер Полтави Олександр Мамай намагається “домовитися” з нею про закриття корупційного адмінпровадження проти нього.

Відео продемонстрували у Київському районному суді Полтави під час слухання у справі колишнього заступника міського голови Полтави Дмитра Трихни, якого судили за спробу дати судді Гольник хабар.

Згодом Мамай заявив, що суддя сама вимагала у нього хабара в 5 тисяч доларів. Сам же мер Полтави Олександр Мамай у справі хабаря проходив лише свідком і заперечував будь-які закиди на свою адресу.

У той час, за словами Гольник, у неї почалися проблеми на роботі: відрахування із зарплати, доповідні, відмови у відрядженнях.

 

Адвокат Мамая Ковжога проти Гольник

У жовтні 2017 року юрист Олександр Ковжога подав позов на суддю Ларису Гольник за її розповідь на сторінках «Української правди» і каналу «1+1» про начебто його зв’язок з кримінальним світом і прикривання корупції мера Полтави.

До прикладу, так Гольник описала в УП своє спілкування з Ковжогою під час розгляду справи Мамая: «Представника інтересів градоначальника у суді Олександра Ковжогу до неформального спілкування з собою я не допускала. Тож із відчаю він змушений був у присутності свідків вигукнути: “Якщо не хочеш по-хорошому, пожалкуєш!”

В позові Олександр Ковжога вимагає спростувати неправдиву інформацію про нього, а також виплатити 30 тис. грн моральної шкоди. Крім того, він подав клопотання про призначення психіатричної експертизи для Лариси Гольник. На його думку, жінка може страждати манією переслідування.

 

Побиття судді

22 листопада 2017 р. у Полтаві напали і сильно побили суддю Ларису Гольник та її чоловіка Ігоря Гавриленка. Гольник пов’язує напад на неї із оточенням міського голови Полтави Олександра Мамая.

“Я називаю це оточенням міського голови або голови Октябрського суду. Я припускаю, що це Ковжога Олександр – він був представником міського голови у справі, а зараз позивається до мене”, – сказала постраждала суддя.

 

Звинувачення Гольник у шахрайстві

Під час розгляду справи Мамая представник мера Ковжога звинувачував Ларису Гольник в шахрайстві. Нібито суддя купила гараж у старенької бабусі, яка мала проблеми із психічним здоров’ям.

Ковжога писав: «По сусідству з Гольник проживала Євгенія Данилівна Лутаєнко, 1929 року народження, яка мала низку тяжких захворювань та психічні вади здоров’я. Лутаєнко мала рідних, а саме Сергія Самохатка, який був її спадкоємцем. Суддя «поклала око» на гараж, який знаходиться у неї поряд з будинком, який належав Лутаєнко та Самохатку. Гаражем користувався Сергій, де тримав свої особисті речі та предмети. У 2014 році Гольник на листу формату А-4 завчасно друкує договір купівлі-продажу, тільки залишає місце для вписання продавця, покупця та свідків. Змушує поставити підпис Лутаєнко в якості продавця, але текст в договір вписувала інша особа. Отримавши документ, суддя негайно повикидала з гаража все майно, що належить Самохаткові, а потім зателефонувала йому та стала вимагати, щоб він негайно забирав речі з подвір’я. У 2015 році Самохатко звернувся до Полтавського районного суду. Відповідачами виступали суддя та її чоловік-блогер. Неодноразово направлялися повістки Гавриленку і Гольник, але вони їх ігнорували, до суду практично не ходили. 23 вересня 2016 року суд без їх участі прийняв рішення та визнав договір купівлі-продажу, який укладений між Лутаєнко та Гавриленко, недійсним, головна підстава — Лутаєнко на час вчинення правочину була неосудна».

У відповідь Гольник заявила, що на час укладення договору Євгенія Лутаєнко була дієздатною.

«Я тривалий час спілкувалися з Євгенією Данилівною. Їй було 85 років, вона дещо забувала, але називала дату свого народження, знала своє прізвище, орієнтувалась у поточних подіях, усвідомлювала, що це її гараж. І вона мала право ним розпорядитися. За рік до укладання договору Євгенія Лутаєнко склала заповіт на свого далекого родича Самохатка, але за життя вона мала право розпоряджатися своїм майном. У серпні 2014 році, через півтора місяці після продажу гаражу, начебто на прохання самої Лутаєнко, вона отримала довідку від лікаря Віктора Волошина, що у неї судинна деменція. Як вона може прохати про таку довідку і водночас бути недієздатною?»

На думку судді, Самохатко подав позов з вимогою визнати договір недійсним, узгоджуючи свої дії з Ковжогою.

«Справа потрапила до судді Полтавського районного суду Анатолія Потетія. Я заявила Потетію відвід, на тій підставі, що він раніше, в іншій справі, брав самовідвід і зазначав, що він знайомий та перебуває у дружніх стосунках із багатьма суддями Октябрського районного суду й безпосередньо зі мною, але по цій справі він вирішив, що може бути об’єктивним. Без моєї участі суддя Потетій виніс заочне рішення по гаражу. Він визнав угоду недійсною на підставі посмертної експертизи і дослідження лише частини доказів. Заочне рішення можна винести, якщо відповідач ніколи не був в судовому засіданні. На більшості судових засідань ми з чоловіком були, і тільки на останніх двох — нас не було, в обох випадках — з поважної причини. З моєї точки зору, суддя Потетій допустив багато процесуальних порушень. Звичайно, ми будемо оскаржувати це рішення», – розповідала тоді Гольник.

[contact-form-7 404 "Not Found"]

Додати фото

Статки судді та сім’ї Гольник Лариса Владленівна (квартири, будинки та земля)
# 2013 рік 2014 рік 2015 рік 2016 рік 2017 рік
Гроші судді 219537 159779
Квартири судді 59.6
Будинки судді 60
Земля судді
Доходи сім’ї 96944 93060
Квартири сім’ї 59.6
Будинки сім’ї
Землі сім’ї
Декларації судді Гольник Лариса Владленівна
Декларації WEB:
2014 2015
Декларації PDF:
2014
Задекларовані авто:
SsangYong Kyron, Ssang Yong
Гольник Лариса Владленівна - додаткова інформація
Суддя:
Октябрський районний суд м. Полтави, Полтавська область
Декларація:
доброчесності судді подано у 2016 році (вперше)
Декларація:
родинних зв’язків судді подано у 2016 році
Скарги :
4
Кількість стягнень :
Кількість справ :
Оскаржені справи :
Фотофакти:

Один коментар на пост “Гольник Лариса Владленівна”

  1. Петро Рекало:

    Прошу розглянути терміново – це важливо.
    Конституційному Суду України
    Громадянин України Рекало Петро Якович у справі за №855/18/19
    Проживаю й м. Охтирка, пров. Дачний, буд. 5, кв.4.
    Сумська обл.. п.і. 42700. П.і.д 1555300035
    М.т. 0505154513
    Конституційна скарга
    на постанову Верховного суду від 09.02.2019 року з підстав не відповідності Конституції України.
    Вважаю, що застосований в остаточному судовому рішенні в справі за № 855/18/19 закон України Про вибори президента України суперечить Конституції України, а саме суперечить конституційному твердженню про те, що в «Україні визнається і діє принцип верховенства права», щодо ч. 1 ст. 8 Конституції України, де, це твердження, визначається як принцип створення, побудови та існування держави щодо твердження в ст.. 1 Конституції як правової.
    30 січня 2019 року звернувся з заявою до ЦВК про реєстрацію мене кандидатом в президенти з вимогою зареєструвати мене кандидатом, опираючись на ч. 2, ст..2 Закону України Про центральну виборчу комісію щодо передбаченого Конституцією принципу верховенства права, в реалізації права бути обраним президентом України.
    ЦВК відмовила, керуючись не принципом верховенства права, а керувалася обмеженням права бути обраним, яке законодавець ввів в порядок виконання права бути обираним – в Закон України Про вибори Президенти України.
    З цих підставах – з причини того, що ЦВК не визнає і не керується принципом верховенства права, ЦВК й відмовила мені в реєстрації мене кандидатом бо не хоче визнавати принцип верховенства права й його не визнає.
    На підставі невизнання ЦВК принципу верховенства права, в реалізаціє права бути обраним, звернувся до Шостого Апеляційного Адміністративного суду з позовом з підстав невизнання ЦВК принципу верховенства права, але й Шостий Апеляційний адміністративний суд також не визнав принцип верховенства права і не скасував постанову у відмові в реєстрації мене кандидатом в президенти України.
    В сподіванні на те, що Верховний суд України визнає принцип верховенства права й ввівши його в дію задовольнить мої вимоги в реалізаціє права бути обраним президентом України керуючись принципом верховенства права, але й Верховний суд, України, також не визнає принципу верховенства права, ним не керується, а тому також відмовив в реалізації мого права бути обраним. Виніс постанову, іменем України, в справі за №855/18/19 від 9 лютого 2019 року, в незадоволенні моїх вимог в реалізації права бути обраними президентом України з підстав обмеження права в порядку виконання й забезпечення права бути обраним – законом України Про вибори Президента України. (Порядком виконання права – законом Про вибори президента України, введено обмеження права в Конституцію)
    То саме цю постанову, з підстав того, що Верховний суд, який є найвищим судом в системі судочинства України, що до того, що всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано, звертаюся з цієї скаргою до Конституційного суду щодо ст.. 151-1 Конституції України, у вирішенні питання про конституційність постанови Верховного суду від 09.02.2019 року у справі за № 855/18/19 яка суперечить Конституції України в частині твердження про те, що: В Україні визнається і діє принцип верховенства права з підстав того, що воно не визнається, а визнається антиконституційне обмеження права законом України Про вибори Президента.
    Цей Принцип верховенство права не визнається:
    – ані законодавчою владою, яка не визнає і не курується принципом верховенства права й протиправно ввела обмеження права бути обраним щодо ст.. 22 Конституції в порядок реалізації права бути обраним – в Закон України Про вибори Президента України;
    – ані Центральною виборчою комісією у виборах президента України на чергових виборах президента 31 березні щодо ч.2. ст.. 2 Закону про ЦВК.
    – ані Шостим Апеляційним Адміністративним судом щодо ст.. 6 Кодексу Адміністративного Судочинства.
    – ані в останній інстанції судової влади в України – Верховним Судом України також щодо ст.. 6 Кодексу Адміністративного Судочинства.
    ЦИТУЮ: Стаття 6. Верховенство права
    1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
    МОТИВАЦІЯ:
    Чому це треба робити – чому треба Принцип верховенства права визнати й ввести в дію Конституційним судом України з врахуванням що його ніхто не визнає, ніхто ним не керується й керуватися ним ніхто не хоче?
    Це треба для того, щоб Україна стало правовою державою, щодо твердження, про те що Україна є правова держава в ст. 1 Конституції, що є основою суверенності й незалежності України, дійсно щоб це твердження таким було.
    ПРОБЛЕМА ПРИНЦИП ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА:
    Проблема, принципу верховенства права, в його невизнанні, в його не дії, полягає в тому, що немає суб’єктності цього права, а саме що до того, що воно (право) написане на папері і цим воно не може діяти якщо до цього права (написаного на папері) ні у кого не виникає бажання його використати, та якщо, ні у кого, відповідно до цього бажання, немає обов’язку його виконувати… То саме у мене, щодо саме цього права – виникло бажання в його використанні, але немає, ні у кого обов’язку, його виконувати, забезпечити, а тому воно і не визнається.
    На моє бажання, використати Верховенство права й його принцип – мусить бути, у кого небудь, обов’язок його надати, забезпечити та виконати. І це саме значить що на моє бажання використати право, мусить бути саме обов’язок, а не бажання чи то не бажання. А з – за того, що обов’язку, щодо ініційованого мною верховенства права, ні у кого немає, а тому це право як його верховенство, ніким не визнається і ніким не виконується – воно не діє, воно як є написаним на папері, то так таким там й залишається, бо само, самостійно перейти з паперу в дійсність, в натуру, в наявність, НЕ МОЖЕ, бо воно не є суб’єкт – ходити не може, а тому воно, право, й не діє – діяти не може – воно недієздатне – не є суб’єкт, а є об’єкт.
    В цьому причина невизнання й відсутність верховенства права в Україні й з цієї причини в Україні діє Принцип Свавілля влади, над правом й над народом цього права, з причини чого народ вимирає, війну має, втратив частину території й то саме з цієї причини, держава розвалиться, починаючи з другого туру виборів президента України.
    Що це значить з юридичної точки зору? Це значить, що право – написане на папері чи то на будь якому іншому носії інформації, це є де – Юре право, а з – за того, що немає суб’єкта, будь якого, який би його ініціював та перевів з де – Юре право, в де – Факто право, щоб з’явився обов’язок, це право надати та забезпечити, то тому воно й не визнається, ним ніхто не керуються, воно не діє – його немає – фактичне немає: на папері є, фактично нема…
    ЧАСТИНА 2
    То саме з цих підстав, в своїй установчій промові, та в дебатах, при розгляді справи у Верховному суді, сподіваючись, звернувся до суду з вимогою визнати Верховним судом Принцип Верховенства Права та ввести в діє – створенням судового прецеденту – найвищим органом судової влади, зареєструвавши мене кандидатом в президенти щодо поданої мною заяви до ЦВК у вимозі керуватися принципом верховенства права. Але, Верховний суд, тим, що також не визнає принципу верховенство права, в моїй вимозі, зареєстрував мене кандидатом в президенти відповідно до поданої мною заяви про реєстрацію кандидатом в президенти, відмовив – не створив такий прецедент й цим не ввів в дію Принцип верховенства права.
    А тому його ніхто й ніколи виконувати не буде, а й цим Україна ніколи не стане правовою державою, а й надалі буде існувати Принцип свавілля влади над правом й принцип свавілля влади над народом цього права, що врешті решт й знищить українську державу…
    Тому то я й звертаюся до Конституційного суду України у вирішення нами цієї проблеми, щоб Україна (де Факто) . стала правовою державою, визнанням постанови Верховного суду, яка прийнята на основі закону України про вибори президента, від 09.02.2019 року у справі за №855/18/19, не конституційною, та зобов’язати Верховному суду привести у відповідність мої конституційні вимоги, в реєстрації мене кандидатом в президенти України щодо права в ст.. 103 та щодо норми ст. 8 Конституції, у відповідність до Конституції, щоб створивши такий прецедент, в Україні, почав, діяти Принцип Верховенства права та, щоб так, Україна стала правовою державою.
    ГРОШОВА ЗАСТАВА:
    Верховна рада, (залишимо поза увагою протиправність нею обмеження права), обмежила право бути обраним й цим ввела таке право. Його можна використати, визнавши це обмеження й внести грошову заставу, і цим право вступає в реалізацію, щодо до того, щоб його виконати з цим обмеженням права. Тут верховенства права не потребується бо його застосовувати немає потреби – його ніхто не ініціює і не вимагає.
    А от коли, суб’єкт права, заперечує на підставі верховенства права, право в обмеженні його права, то тут мусить вступити в дію Принцип верховенства права, і так, як такий суб’єкт обов’язку має такий обов’язок: як то ЦВК, як то шостий А.А. Суд, як то Верховний суд, то його невизнання та ним не керуванням – є злочин: як ЦВК, як Шостого А.А. суду то так й Верховного суду бо це пов’язане з державним суверенітетом (ст.. 1 Конституції), а тому це є посягання на державний суверенітет України, цих органів державної влади наділених повноваженнями на здійснення владних повноважень – державна зрада.
    Саме з цих підстав, ані ЦВК, ані Шостий А. А. Суд, ані Верховний суд не мали права відмовляти в задоволенні моїх вимог та вчиняти злочин проти держави з підстав того, що я, саме звернувся з вимогою, зареєструвати мене кандидатом в президенти без внесення грошової застави, на підставах Верховенства права.
    Тобто злочин – проти держави, в частині того, щоб в такий спосіб ліквідувати державу як правову, не визнаючи принцип Верховенство права, вчинили всі орган державної влади, до яких я звертався про надання та захист мого права бути обраним президентом України.
    Саме тому, що я звернувся саме з такою заявою, щодо реалізації принципу верховенства права, стосовно реєстрації мене кандидатом без такого обмеження права – без грошової застави, мене були зобов’язані були зареєструвати кандидатом в президенти без внесення грошової застави, але цього не сталося, бо всі вони вчинили злочин, не визнаючи принцип верховенства права при тому, що кожен з них був зобов’язаний ним керуватися: ЦВК ч. 2. Ст.. 2 законом Про ЦВК, Шостий А.А. Суд та Верховний суд ч.1.с.6 КАС України.
    На цих підставах Верховний суд зобов’язаний був створити прецедент й ввести в де Факто – Принцип Верховенства права, щоб з подібних питань й в подібної ситуації в майбутньому, не міг чинитися злочин, який вчинила Верховна рада – злочин проти держави, направлений на шкоду державному суверенітету в нехтуванні вимог ст.. 22 Конституції.
    Й ось чому, остаточно, звертаюся з цією скаргою і вимагаю: Ввести в дію Принцип Верховенства права, щоб Україна стала ПРАВОВОЮ державою, а також, щоб стала й ДЕМОКРАТИЧНОЮ, стосовно того, що викладено мною в моїй Програмі кандидата в президенти України, а саме, щоб було так: Конституція – це Президент, а Президент – це Конституція, щоб так же само з позиції де – Юре, в позицію де Факто, ввести в дію Конституцію України, щоб вона почала діяти – перевівши її в де – Факто право, бо ми й цього разу втратимо державу, одразу ж починаючи після другого туру виборів, не скасувавши вибори, й не визнавши факт узурпації влади в України політичними бандами, не передавши владу народу голосуванням у Верховній раді, чим то Верховна Рада й є банда, з причин чого вона, ввівши обмеження права бути обраним в порядок реалізацію права – в Закон України Про вибори президента України, ігнорувала вимоги ст.. 22 Конституції, проявивши свавілля влади і над правом, і над народом цього права – над Конституцією України, поставивши себе так поза законом, яким є Конституція, яка мусить мати найвищу юридичну силу й бути законом прямої дії та яка, з цих злочинних дій Верховної ради, стати такою не може, бо Конституція також написана на папері і не є суб’єктом, а є об’єктом – об’єктом права, а не самим правом.
    Конституція в цілому також не має суб’єктності – вона є, але її ніхто не хоче виконати.
    КОНСТИТУЦІЯ МУСИТЬ БУТИ ЗАКОНОМ, А НЕ ЗАКОН МУСИТЬ БУТИ КОНСТИТУЦІЄЮ,
    Так, на підставі свавілля Верховної ради, закон про порядок введення норми Конституції – Закон про вибори президента України, став Конституцією України.
    ХТО НАД КИМ ВЕРХОВУЄ:
    Всі закони, будь які, з будь яких питань, це закони про порядок виконання Конституції, а не про зміни прав і норм Конституції до Конституції – ЦЕ Є ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА.
    Ой, ой ой ой! Що ж то з нами то далі буде?! Попитайте, про саме це, що скаже Петро Порошенко??
    Справу прошу розглянути терміново, запросивши на засідання Конституційного суду Президента України та Голову Верхової ради, з моєю участю, повідомивши завчасно мене про час та місце по телефону 0505154513.
    Для всебічного повного та об’єктивного розгляду скарги витребувати справу за №855/18/19 з Верховного суду. Додатки: Постанова Верховного суду від 09.02.2019 року
    11 .02.2019 року. Скаржник Рекало П.Я

Написати коментар

Читайте також:
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду,

Бондар Марина Володимирівна

Суддя Господарського суду Запорізької області,

Науменко Артур Олегович

Суддя Пологівського районного суду Запорізької області,

Кацаренко Інна Олексіївна

Суддя Красноармійського міськрайонного суду Донецької області,

Величко Олена Володимирівна