13.02.2018
У червні цього року правоохоронці затримали на гарячому суддю Ковельського місцевого суду Волинської області Олега Василюка. Той вимагав хабар у розмірі 4 тисячі гривень за ухвалення позитивного рішення у справі про «дрібне хуліганство». Суддю, як браво відрапортував Генпрокурор Юрій Луценко, ловила Волинська прокуратура спільно з прокурорами САП та оперативними працівниками Нацполіції і СБУ.
Олександр Лисюк вимагав цю суму за винесення рішення на користь позивача у цивільній справі зі стягнення грошових коштів. Під час передачі грошей його і затримали. У вересні Вища рада правосуддя надала згоду на утримання судді під вартою.
На початку року суддя Господарського суду м. Києва Любомир Головатюк просив від «представника комерційної структури грошові кошти в сумі 16 000 доларів США». За ці гроші він обіцяв повирішувати питання з суддями Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України, щоб ті винесли рішення на користь позивача. ГПУ обіцяє за таке до восьми років позбавлення волі.
Потім журналісти розкопали, що суддя Головатюк і до того був на радарі у активістів та правозахисників. Зокрема, його прізвище фігурує в низці журналістських розслідувань, які викривали схему передачі резиденції “Межигір’я” Януковичу.
У квітні детективи НАБУ затримали заступницю голови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Наталію Овчаренко за підозрою в хабарництві.
За версією слідства, ця суддя за попередньою змовою з іншим суддею цього ж суду вимагали від обвинувачених хабар у розмірі $ 30 тис. за рішення про обрання їм покарання, не пов’язаного з позбавленням волі.
Гроші передавались кількома траншами, і під час передачі одного з них у розмірі 1 тис. дол. США детективи й затримали суддю.
Згодом її помістили під домашній арешт на 60 діб. Але це не завадило Овчаренко не тільки ходити до ворожок, але й продовжувати вирішувати питання старими методами.
У серпні 2016 року НАБУ повідомило, що їм вдалося впіймати суддю Дніпровського районного суду м. Києва Миколу Чауса «на гарячому» – під час отримання хабара у розмірі 150 тисяч доларів. На місці передачі хабаря слідчі виявили банку з доларами.
Але тоді, до реформи правосуддя, правоохоронці не могли так просто заарештувати суддю без дозволу Верховної Ради. А поки народні депутати прийшли з канікул і дозволити арешт Чауса, суддя вже втік з України до Молдови. Там він сам прийшов до місцевої поліції і зізнався у незаконному перетину кордону. Тепер стоїть питання про екстрадицію Чауса назад в Україну.
У цьому випадку судді не брали хабар, а давали. Очільник Кіровського райсуду м. Дніпропетровська Геннадій Підберезний вирішив допомогти своїй колезі Наталії Овчаренко, яку навесні цього року спіймали на $30 тис. хабарі.
Отож, 21 вересня ГПУ і СБУ затримали їх в кабінеті голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького під час спроби передачі хабаря. За версією прокуратури, голова суду і суддя намагалися дати Холодницькому хабар у розмірі $ 300 тис. за закриття кримінального провадження стосовно Овчаренко. На суді вона зізналася, що перш ніж іти до головного антикорупційного прокурора –радилася з ворожкою. Однак попри передбачення, справи з Холодницьким владнати не вдалося.
Суддя Вищого господарського суду України Ємельянов із своїм главою цього суду Віктором Татьковим придумали хитрий спосіб надурити автоматизовану систему розподілу справ між суддями. Завдяки махінаціям з розкладом рано чи пізно справа потрапляла до «правильного» судді, який погоджувався ухвалити «правильне» рішення. Це давало можливість багатьом бізнесменам і олігархам «вирішувати» свої питання. Кажуть, що ціна таких послуг часто досягала декількох мільйонів доларів.
З таким підходом до роботи вже у декларації за 2013 рік в Артура Ємельянова значилося 7 квартир, 2 земельних ділянки, 2 житлових будинки та ще 7 інших об’єктів нерухомості. До того ж, як потім з’ясувалося, на рахунках в банках Ліхтенштейну у Ємельянова завалялося 13 млн. швейцарських франків.
У жовтні 2016 року Генпрокуратура вручила Ємельянову і Татькову вручили повідомлення про підозру. Звинувачення: втручання в розподіл справ і в роботу суддів для винесення ними «необхідних зловмисникам неправосудних рішень у господарських судах усіх інстанцій».
Не зважаючи на це, у червні цього року Подільський райсуд Києва не продовжив Ємельянову підписку про невиїзд. І вже незабаром журналісти бачили його в аеропорту Бориспіль при посадці на літак до Відня.
Марічка Подоляк, для “Суддівства”