Декларації «священних корів»: Що приховує директор НАБУ?

04.04.2018

Цьогорічний Страсний тиждень в Україні багатий на відкриття і викриття, адже від 1 квітня всі охочі можуть вивчати електронні декларації держслужбовців та громадських активістів. Ми ж, у свою чергу, поставили собі за мету у низці матеріалів прискіпливо подивитися і на декларації суддів, і громадських активістів, і найголовніших антикорупційників країни.

Декларація директора Національного антикорупційного бюро Артема Ситника, на перший погляд, виглядає бездоганно. Живе родина виключно з директорської зарплати, що у 2017 році склала 1,6 млн. гривень, та прибутків дружини Ситника від заняття незалежною професійною діяльністю (105 тис. грн). У Ситників є лише одне авто – нова KIA Sportage. З нерухомості – квартира в Броварах (82,6 кв. м), придбана у 2010 року, а також 4 сотки землі у Севастополі.

Ні тобі золотих годинників, ні гамівних сорочок.

Але до квартири Артема Ситника виникає багато питань. Як випливає з декларації, у 2010 р. вартість його квартири у Броварах площею 87,6 кв. м становила трохи менше 300 тисяч гривень. За тодішнім курсом, це було приблизно 37,5 тисяч доларів. Вигідно, чи не так? Як пишуть в ЗМІ, Ситник придбав свою квартиру зі знижкою 60%, розрахувавшись за неї грошима благодійного фонду «Правозахисний фонд «Вільна громада».

За однією версією, на директора будівельної компанії надавили. Ніби-то, користуючись службовим становищем, тодішній прокурор Київської області Олександр Гардецький і Броварський міжрайонний прокурор Сергій Щербина (за сумісництвом його кум) «переконали» директора Броварського заводобудівного комбінату зробити їхньому колезі начальнику слідчого відділу прокуратури Київської області Артему Ситнику знижку на вартість квартири (60%), а потім «погодитися» з тим, що майже всю оплату за неї внесе благодійний фонд.

Оскільки раніше органи прокуратури здійснювали загальний нагляд за дотриманням законності, вони могли створити проблеми будь-якому підприємству. Це «мотивувало» директора будівельного заводу погодитися на такі умови. Самі ж договори купівлі-продажу квартири Ситника, як і двох інших співробітників прокуратури, оформлювала дружина прокурора Щербини, нотаріус Тетяна Щербина.

За іншою версією, це був відкат. Ніби-то у той час Артем Ситник, працюючи у прокуратурі Київської області, допомагав «обслуговувати» усі корупційні оборудки свого керівника Олександра Гардецького. А квартиру в Броварах йому «подаровав» Козинський селищний голова як відкат від спільного дерибану земельної ділянки площею понад 100 га.

Пізніше за фактом цього дерибану Генпрокуратура відкрила кримінальне провадження. У вересні 2016 року трьох фігурантів цієї справи було затримано (одного прямо вдома у Гардецького), ще двох оголошено в розшук.

Кажуть, що у грудні 2017 року ГПУ вже майже була вручила Ситнику підозру в отриманні неправомірної вигоди у вигляді квартири, але той покаявся і почав співпрацювати з командою Луценка, встановивши «жучки» у робочому кабінеті очільника САП Назара Холодницького.

Нам дуже хочеться вірити, що це наклеп. Що НАБУ своєю роботою справді наступило на хвоста найзапеклішим корупціонерам, і ті не жаліють сил і грошей, щоб очорнити керівника бюро. Але якщо хоч одна десята з цього всього правда, чи потрібен суспільству директор НАБУ, що через шлейф пригод своєї юності перебуває «на гачку» у влади?

Нам здається, що громадські організації, а особливо Рада громадського контролю при НАБУ, мають добиватися детальних роз’яснень від Ситника і повноцінного розслідування цього інциденту правоохоронцями. Адже Ситник не священна корова, і не жінка Цезаря. І громадянське суспільство має довести, що у боротьбі з корупцією воно не буде застосовувати подвійні стандарти.

Василина Запорожець, для «Суддівства»