Битва за чесний суд? Хроніка демаршу ГРД

28.03.2018

У неділю 25 березня Громадська рада доброчесності заявила, що самоусувається з процесу кваліфікаційного оцінювання суддів. Мовляв якісно оцінити 6 тисяч суддів менше, ніж за рік, як того хоче ВККС неможливо. А новий регламент роботи комісії взагалі зводить нанівець всі зусилля ГРД.

Як написав у своєму блозі член ГРД Роман Маселко, «кваліфікаційне оцінювання у виконанні ВККС – бутафорний конвеєр, єдина мета якого – зберегти суддям посади, дати підвищені зарплати та відзвітувати про «успішне завершення» реформи». Ще один член Ради Михайло Жернаков в ефірі «Громадського радіо» наголосив: «ВККС поставила ГРД в такі умови, що немає різниці, будемо ми в процесі чи не будемо. Тому ми вирішили не легітимізувати своєю присутністю процес, який спрямований на збереження якомога більшої кількості суддів, підняття їхніх зарплат і не на очищення судового корпусу».

Серед вимог Ради: запровадити реалістичний графік оцінювання суддів та прозорих процедур оцінювання, скасувати положення, які дозволяють ігнорувати висновки ГРД, а також усунути від процесу оцінювання членів ВККС, доброчесність яких викликає сумнів.

В свою чергу, у ВККС наголошують, що ціна їхнього рішення дуже висока, адже йдеться про можливість звільнення судді з посади. «Звісно, не можна виключати можливість оскарження таких рішень аж до Європейського суду з прав людини. Ми би хотіли, щоб документи, які подає ГРД, витримували критику, оскільки вони стають частиною суддівського досьє. Щоб в разі оскарження вони допомагали, а не були предметом спотикання для комісії», – цитує Lb.ua слова члена ВККС Станіслава Щотки під час брифінгу після заяви ГРД. Він наголосив, що саме ГРД є частиною процедури ВККС, і Комісія встановлює правила, що регулюватимуть весь процес. Адже їй у випадку оскарження доведеться відповідати у суді.

Побоювання ВККС видаються виправданими, адже попередні висновки ГРД щодо кандидатів до Верховного Суду в українських судах вже успішно оскаржували. Так, 11 січня 2018 року Окружний адміністративний суд Києва скасував висновок ГРД стосовно одного із кандидатів до Верховного Суду. У своєму рішенні суд зокрема посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волков проти України». Провівши аналогію з цим рішенням, суд наголошує, що ГРД, ухвалюючи свої висновки щодо кандидатів, виконує функцію суду у розумінні ст. 6 Конвенції, а значить має дотримуватися принципу «незалежного та безстороннього суду», що передбачає незалежність від виконавчої влади, політичних груп, зовнішнього втручання. Оскільки члени ГРД працюють та отримують свою зарплатню поза межами Ради, це неминуче означає їхню матеріальну, ієрархічну та адміністративну залежність від їхніх головних роботодавців та ставить під загрозу як їхню незалежність, так і безсторонність.

Цікаво, що рішучий крок ГРД не було одностайно підтримано і серед профільних громадських організацій. Так, Тарас Шевченко директор «Центру демократії та верховенства права» (організації, що брала участь у формуванні ГРД) переконаний, що у виграші від демаршу Ради будуть лише недоброчесні судді.

«Отримавши за законом свої повноваження, не можна від них просто так відмовитися. ГРД це вже не «громадськість», це спеціальний орган, який діє в системі судоустрою. Маючи повноваження, не можна просто так сказати – «ми не будемо робити те, заради чого нас сформували», – переконаний він. «Навіть 1 звільнений недоброчесний суддя це внесок у справедливе правосуддя. Якщо ГРД може вплинути на 10 чи на 100 суддів, які не пройдуть кваліфоцінювання, це треба робити, сфокусувавши зусилля на найбільш одіозних суддях. Просто відмовитися – зробити послугу недоброчесним», – додав експерт.

Схожої думки дотримуються західні партнери України. Посольство США в Україні закликало до поновлення співпраці між ГРД і ВККС: «Громадська рада доброчесності відіграє вирішальну, передбачену законом роль у процесі відбору суддів. Спільна робота Вищої кваліфікаційної комісії суддів та ГРД є обов’язковою умовою успішної судової реформи».

Попри це ГРД продовжує нарощувати градус протистояння, роздаючи інтерв’ю і публікуючи у Фейсбуці милі інфографіки. При цьому вони не склали повноваження, а просто самоусунулися від виконання взятих на себе обов’язків. Як-то кажуть, і сам не гам, і іншим не дам. На жаль, своєю істерикою вони компрометують ідею участі громадськості в проведенні реформ. На вряд чи, після таких випадів, хтось взагалі ставитиметься до громадських рад при державних установах серйозно.

Василина Запорожець, для «Суддівства»

Читайте також:

Синдром д’Артаньяна: 4 версії, чому ГРД пішла