За «що» НАБУ тримає Львівський суд?
02.06.2017
Обшук у приміщенні Окружного адміністративного суду м. Києва, який 26 травня провели детективи НАБУ, пролив світло на методи роботи антикорупційного бюро. Наше розслідування показало, що антикорупційники «вибивають» з суддів необхідні рішення, застосовуючи метод батога і пряника.
Найдивнішим в ситуації з обшуком в ОАСК є те, що дозвіл на слідчі дії в київському суді було видано в Галицькому районному суді м. Львова. Але якщо уважно придивитися до керівництва Галицького райсуду, все стає на свої місця.
Так, голова суду Волоско Ірина Романівка – фігурантка розслідування ProSud. У судді, що роками живе на одну зарплату (це десь 230-250 тис. грн. на рік), у власності значиться ошатний будинок на 357 м² у передмісті Львова, котедж загальною площею 163,3 м² в Сокільниках та декілька земельних ділянок. За оцінкою ProSud, вартість лише цих двох будинків складає близько 300 тисяч доларів.
Цей будинок судді Волоско під Львовом коштує приблизно 200 тисяч доларів.
В свою чергу, заступник голови Галицького райсуду Стрельбицький Віталій Вікторович пробує свої сили у конкурсі до нового Верховного Суду. Він більш-менш вдало здав теоретичний і практичний іспити, але не пройшов експертизу Громадської ради доброчесності. Так, 11 травня 2017 р. ГРД затверджує висновок про невідповідність Стрельбицького критеріям доброчесності і професійної етики. Серед аргументів ГРД: Стрельбицький злісно затягував справу г-ки Д. 1943 р.н., учасника війни, ветерана праці, а також дозволив Львівській міській раді не оприлюднювати інформацію про прізвища осіб, які отримали комунальне майно. Цього вимагали львівські активісти.
11 травня ГРД вважала Стрельбицького абсолютно невідповідним.
Однак через тиждень, 19 травня, ГРД раптом змінила гнів на милість і скасувала свій попередній висновок. Мовляв кандидат надав пояснення, і ГРД вирішила, що «зазначеної у Висновку (від 11 травня – ред.) інформації недостатньо для однозначного твердження про невідповідність Кандидата критеріям професійної етики та доброчесності». Таким чином, Стрельбицький вмить став придатним здійснювати правосуддя у Верховному Суді.
19 травня ГРД вже здається, що не все так однозначно. Вона скасовує попередній висновок.
Зазначимо, що це не перша непослідовність у роботі ГРД. Мабуть, найбільш резонансним є позитивний висновок Ради щодо голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Бориса Гулька, якого розглядають як основного претендента на посаду голови Верховного Суду. І це при тому, що в пресі наводилися фотодокази того, як Гулько тиснув на суддю у справі «Укрсиббанк проти АІС».
Та й Галицький районний суд міста Львова – це не перший суд, який виносить потрібні для НАБУ ухвали. Раніше низку рішень НАБУ протягувало через Солом’янський районний суд столиці. Справа Насірова, Мартиненка – всі вони дивним чином потравляли до судді Олександра Бобровника. А у січні цього року Бобровника привезли до суду прямо з лікарні із загіпсованою рукою, щоб він з подачі НАБУ відправив за ґрати на два місяці функціонерів «Укргазвидобування». В медіа писали, що антикорупційне бюро тримає його «на гачку», бо на додачу до закриття Бобровником справи проти одіозного олігарха Юрія Іванющенка «Єнакієвського», суддю також спіймали з героїном.
Чи не можуть подібні методи застосовуватися і щодо керівництва Галицького райсуду? Комусь дістається «батіг» – за будинки, які не купиш на суддівську зарплату, комусь «пряник» – у вигляді скасування рішення ГРД, а НАБУ – необхідний дозвіл на обшук в Окружному адмінсуді Києва?
З цієї ситуації напрошуються два висновки. Перший: ГРД підігрує НАБУ. Другий: НАБУ не цурається шантажу, щоб отримати потрібні бюро рішення.
Роман Руденко, спеціально для “Суддівства”