Онопенко Василь Васильович

(Дайте оцінку)

Loading...

| 1 011

Суддя Верховного Суду України - виведений з персонального складу судової палати в частині здійснення судочинства

Додати відгук

Фото

Додати інформацію

Усі факти

Декларації судді | Додаткова інформація | Фотофакти | Відгуки

Василь Онопенко народився 10 квітня 1949 р. у селі Великі Крушлинці Вінницької області.

Освіта: Харківський юридичний інститут (1975 р.). Кандидат юридичних наук (1994 р.)

Кар’єра:

1975–1976 рр. – стажування у Вінницькому та Літинському районних судах.

У 1976 р. обраний народним суддею, очолював Літинський районний суд.

1981–1985 рр. – заступник голови Чернівецького обласного суду.

З 1985 р. — суддя цивільної колегії Верховного Суду України.

У 1991 р. призначений заступником міністра юстиції України з питань законодавства. У жовтні 1992 р. став міністром юстиції України.

У 1994 р. очолив Партію прав людини. Після об’єднання ППЛ з СДПУ і Українською партією справедливості обраний головою Соціал-демократичної партії України, що з 1996 р. отримала назву Соціал-демократична партія України (об’єднана).

У серпні 1995 р. звільнився з посади міністра юстиції на знак протесту проти неналежного розслідування подій 18 липня 1995 р. на Софійській площі (побиття міліцією людей під час поховання патріарха УПЦ-КП Володимира).

Обраний до Верховної Ради за об’єднаних соціал-демократів (третє місце у списку після Леоніда Кравчука та Євгена Марчука). У жовтні 1998 року був позбавлений посади голови СДПУ(О). Створив Українську соціал-демократичну партію. У Верховній Раді перейшов до групи «Незалежні».

У 1999 році від імені УСДП балотувався на посаду президента. Здобув менше 1 % голосів.

У грудні 1999 року приєднався до фракції «Батьківщина», став її уповноваженим представником. Напередодні парламентських виборів 2002 р. УСДП увійшла до складу «Блоку Юлії Тимошенко», і Онопенко був обраний до Верховної Ради за списками БЮТ. Очолив парламентський комітет з питань правової політики. Втретє став народним депутатом знову за списком БЮТ у 2006 році.

З травня 2000 р. був членом Вищої ради юстиції.

У 2002 р. обраний суддею Верховного Суду України, а 2 жовтня 2006 р. очолив Верховний Суд України.

29 вересня 2011 р. термін перебування Онопенка на посаді Голови ВСУ збіг. Відтоді він працював суддею цивільної палати Верховного Суду України.

На виборах до Верховної ради 2012 р. і дострокових виборах 2014 р. – кандидат у народні депутати в окрузі № 14 (Вінницька область).

У лютому 2013 р. на XI з’їзді суддів України обраний головою Ради суддів України.

2016 р. подав у відставку з посади судді Верховного Суду.

Наукова діяльність: Автор біля сотні наукових праць, книг «Знаю як» та «Мені судилося».

Відзнаки: Заслужений юрист України (2005). Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня (2009).

Додатково:

Після призначення суддею Верховного Суду України у 2002 р. Онопенко ще чотири роки залишався народним депутатом, що суперечить закону “Про статус суддів” та закону “Про боротьбу з корупцією”.

Вважається, що головною причиною радикального зменшення повноважень Верховного суду, яке відбулося у 2010 році, було бажання позбавити представника опозиційної політсили Василя Онопенка повноважень щодо контролю над судовою системою.

Родина:

Дружина – Лариса Григорівна, дочки Ірина та Лада.

Зять — Корнійчук Євген Володимирович (народний депутат від БЮТ у ВР 5 і 6 скликань. У 2007 – 2010 рр. – перший заступник міністра юстиції).

Брат – Петро Онопенко,  з лютого 2008 р. по січень 2011 р. був заступником голови Держмитслужби України.

Звинувачення проти членів родини:

22 грудня 2010 р. Генпрокуратура порушує проти Корнійчука кримінальну справу за статтею 365 КК — перевищення службових повноважень, що призвело до тяжких наслідків. Йому ставлять у провину ту обставину, що перебуваючи на посту першого заступника міністра юстиції, він підписав листа, яким дозволив проведення конкурсу на юридичне обслуговування «Нафтогазу України» у одного виконавця — юрфірми Magisters (колишня назва «Магістр & Партнери»). Корнійчука заарештовують того ж дня. 15 лютого Корнійчука випускають із СІЗО під підписку про невиїзд. У грудні 2011-го Печерський районний суд Києва звільняє Корнійчука від кримінальної відповідальності на підставі закону «Про амністію».

1 лютого 2011 р. ГПУ порушує кримінальну справу проти дочки Онопенка Ірини.  За інформацією слідства, в травні 2008 р. Ірина позичила у власника Банку Регіонального Розвитку Валерія Ксьонзенко 300 тис. доларів, згадавши, що вказана позика може стати йому в пригоді, оскільки її батько – дуже впливова людина. Борг не був погашений, а ГПУ побачила в діях Ірини Онопенко “ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК ( ‘шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах’)”.

Ірина Онопенко наполягає, що справа проти неї була сфабрикована. Адже її закрили, щойно Василь Онопенко відмовився від балотування на пост голови Верховного Суду.

Також дружині Онопенка Ларисі закидають незаконне будівництво багатоповерхівки в історичному центрі Києва.

Статки:

Журналісти виявили маєток Онопенка на 400 квадратних метрів у Бортничах під Києвом. За їхніми оцінками, орієнтовна вартість будинку з прилеглими спорудами тягне на півмільйона доларів.

Розкішний відпочинок:

Онопенко «засвітився» у жовтій пресі своєю відомою фотосесією у плавках під час відпочинку у Туреччині 2009 р. Тоді суддя зупинився у шикарному готелі “Gloria Serenity Resort” біля Белека. Тижневий відпочинок у “Gloria Serenity” на одну особу в той час коштував від 1911 до 10237 євро залежно від номеру.

В січні 2011 р. громадськість смакувала поїздку Онопенка в Париж. За інформацією ЗМІ, Онопенко зупинився в готелі “Брістоль” в номері з краєвидом на Єлисейські поля. Приїзд відзначав пляшкою колекційного віскі “Далмор Кандела” вартістю 9 тисяч 700 євро і півкіло чорної ікри за 1080 євро. Тодішній голова ВСУ відвідував клуб “Ле Бункер” на рю Сен-Море, 150. Потім вирушив на престижний винний аукціон “УІАС”, де придбав за 180 тисяч євро колекцію з 12 пляшок елітного бургундського вина. У той же день Онопенко бачили відразу в двох дорогих ювелірних салонах Парижа – Картьє і Шопард.

photo

Написати коментар