1.    
  2.     ГРД може бути відповідачем у судовому процесі – експерт

ГРД може бути відповідачем у судовому процесі – експерт

14.02.2018

Громадська рада доброчесності може бути учасником судового процесу: зокрема позивачем, відповідачем або третьою особою. Таку думку висловила у статті в «Судово-юридичній газеті» адвокат Катерина Данилова.

В якості прикладу вона навела рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий — Юрченко В.П.) за №П/9901/136/18 800/328/17 у Реєстрі судових рішень. У ньому колегія суддів погодилася з тим, що «представником відповідача подано клопотання про залучення до участі у справі Громадської ради доброчесності як третьої особи».

«Отже, ГРД, так чи інакше, але вже стала учасником судового провадження на найвищому рівні», – наголошує адвокат.

Данилова спростовує заяви деяких членів ГРД, що мовляв це не орган державної влади й не орган місцевого самоврядування, а отже, не може бути відповідачем в суді.

За словами юристки ч. 3 ст. 124 Конституції України передбачає, що «юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Вочевидь, незгода судді (кандидата на посаду судді) із висновком ГРД має характер спору. Такий спір носить юридичний характер, оскільки стосується можливості й реалізації законного права особи на зайняття посади суддів. Відтак, такий спір підлягає судовій юрисдикції. На хвилиночку, якщо хтось з активістів знову стверджуватиме, що в законі нічого такого не написано, повторимо: ця конституційна норма в силу ч. 3 ст. 8 Конституції України є нормою прямої дії».

Вона також наголосила, що пунктом 2 ч. 1 ст. 19 КАСУ передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. «Водночас п. 17 ч. 1 ст. 4 КАСУ встановлено, що публічна служба — діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Відтак, діяльність ГРД прямо стосується принаймні цих двох різновидів адміністративно-правових спорів», – йдеться у статті.

Ще одним аргументом Данилової є рекомендації Консультативної ради європейських суддів (КРЄС), згідно з якими усі процедури індивідуального оцінювання мають надавати суддям змогу висловлювати свою думку стосовно власної діяльності і стосовно оцінки своєї діяльності: «Будь-яка процедура має надавати їм можливість оскаржити результати оцінювання в незалежних органах або в суді. Суддя, роботу якого оцінюють, мусить мати змогу брати участь в оцінюванні, наприклад, коментуючи проект висновку оцінювання або надаючи пояснення в процесі оцінювання. Більше того, суддя, роботу якого оцінюють, мусить мати ефективні правові засоби оскарження незадовільних результатів оцінювання».

Адвокат приходить до висновку, що «Громадська рада доброчесності, беззаперечно, може як суб’єкт владних повноважень бути учасником судового процесу: зокрема позивачем, відповідачем або третьою особою, згідно з правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Щодо третьої особи, то ВС це вже підтвердив».

Написати коментар