1.    
  2.     Всі знайомі обличчя: Хто претендує увійти до складу ВРП?

Всі знайомі обличчя: Хто претендує увійти до складу ВРП?

05.02.2018

2 лютого закінчився строк подачі документів на посаду членів Вищої ради правосуддя. Їх обиратимуть 5-6 березня на XV черговому з’їзді суддів України. Очевидно, що вакансія із зарплатнею приблизно 225 тис. грн. на місяць і можливістю безпосередньо впливати на всю судову владу в Україні більш ніж бажана. Охочих позмагатися за три крісла у ВРП (а можливо, навіть і чотири, якщо Алла Лесько перейде до Верховного Суду) виявилося 34 людини. У цьому і наступних матеріалах ми спробуємо розібратися, хто є хто.

Осіпов Юрій Володимирович – суддя Одеського апеляційного адміністративного суду

Осіпов Юрій Володимирович - суддя Одеського апеляційного адміністративного суду

Юрій Осіпов (посередині) живе у позиченій квартирі, а його дружина їздить на позиченому авто.

Юрій Осіпов суддівську кар’єру розпочав у військових судах Дніпропетровщини, Одещини та Криму. Після звільнення з військової служби працював суддею Центрального районного суду м. Сімферополя, з 2009 року – суддею Одеського апеляційного адміністративного суду.

Син судді – Осіпов Микита Юрійович – пішов стопами батька. Щойно закінчивши виш, з липня 2017 року працює у тому ж суді, що й тато, на посаді секретаря судового засідання.

Згідно з декларацією за 2016 р. родина Осіпова проживає у квартирі (108 кв. м.), яку суддя орендує у мами – Осіпової Валентини Іванівни. Як випливає з автобіографії судді, його мама на даний момент – пенсіонерка. До того вона працювала головним бухгалтером Дніпродзержинської СЕС. В свою чергу, дружина судді їздить на автомобілі Mercedes-benz ML 300 CDI (2011 р.в.), який їй позичає тато – Проданов Панас Ілліч. Він все життя пропрацював водієм-далекобійником, а на пенсії займається виноробством і розведенням овець.

За позаминулий рік родина судді отримала від родичів грошових подарунків на загальну суму 60 тис. грн. Суддя задекларував 330 тис. грн. готівкою і 50 тис. грн. у банку, його – дружина 52 тис. доларів і 7400 євро готівкою і 50 тис. грн. у банку.

Серед резонансних рішень судді можна згадати, як 17 грудня 2013 року Юрій Осіпов у складі колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду підтвердив рішення Одеського окружного адмінсуду про скасування ліцензії одеського місцевого телеканалу «АТБ».

Завальнюк Ігор Вікторович – суддя Одеського окружного адміністративного суду

Завальнюк Ігор Вікторович - суддя Одеського окружного адміністративного суду.

Ігор Завальнюк має сентимент до радянських прапорів і георгієвських стрічок.

Ігор Завальнюк вже не вперше змагається за посаду члена ВРП. Він народився на Херсонщині, там у 2000 р. закінчив Херсонський державний педуніверситет,  а вже через два роки Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. Юридичну кар’єру розпочав з роботи державним виконавцем та помічником голови суду. У 2005 р. призначений суддею Комсомольського районного суду м. Херсона, а з 2009 р. працює суддею Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно з декларацією судді за 2016 р. його родині належить квартира в Одесі 104,6 кв.м., а також автомобіль INFINITI QX56 2012 р. в. Суддя задекларував 100 тис. грн. готівкою, а його дружина – 150 тис. грн.

Справи, що їх розглядав суддя Завальнюк, часто потрапляли на шпальти місцевих газет.

Так, у 2010 р. він не задовольнив позову ВО «Свобода», що вимагала визнати незаконним розпорядження тодішнього губернатора Едуарда Матвійчука про вивішування червоних прапорів 8-9 травня.

Він також входив до колегії суддів Одеського окружного адміністративного суду, яка 13 листопада 2013 р. анулювала ліцензію місцевого телеканалу АТВ. Пізніше це рішення підтвердив і Апеляційний адміністративний суд.

У травні 2015 р. суддя Ігор Завальнюк поновив на роботі слідчого одеської міліції Віталія Софіяника, якого звільнили за участь в сепаратистських групах «вКонтакте». На думку судді Завальнюка, «наявність на зображенні георгіївською стрічки, так само як і розміщення в фотоальбомі комічного матеріалу, який стосується міністра внутрішніх справ України, а також фотографії «Севастополь 2014 – це Росія», не може свідчити про підтримку сепаратистських проявів, а також про вчинення дій, які підривають авторитет або дискредитують органи внутрішніх справ».

Більше про суддівську практику Ігоря Завальнюка можна прочитати в нашому досьє.

 

Чорненька Даниїла Степанівна – суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області

Даниїла Чорненька на районному семінарі вчителів історії та правознавства у Монастирищенській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №5.

Даниїла Чорненька довго торувала собі шлях у юриспруденцію. Не вступивши з першого разу до вишу на бажаний факультет, вона працювала у колгоспній ланці і швачкою-мотористкою. Закінчивши у 1996 р. юрфак ЛНУ імені Івана Франка, Чорненька працює стажистом судді Монастирищенського райсуду Черкаської області. З березня 2002 р. її призначають суддею цього ж суду.

Згідно з декларацією за 2017  р. у Чорненької з дочкою-студенткою є квартира у Монастирищі (62 кв. м). Суддя їздить на автомобілі CHERY TIGGO 2013 р.в.

 

 

Епель Оксана Володимирівна – суддя Київського апеляційного адміністративного суду

Оксана Епель увійшла до рейтингу ProSud суддів з найбільшою кількістю готівки.

Першим записом у трудовій книжці Оксани Епель була робота піонер-важатою. Потім, у буремні 90-ті вона працювала на різноманітних посадах в донецьких підприємствах. Закінчивши у 2002 р. ДонНУ за спеціальністю правознавство, працює помічником судді, а з 2007 р. – суддею Київського районного суду м. Донецька. У 2013 році її перевели до Київського апеляційного адміністративного суду. Епель – кандидат юридичних наук і мама чотирьох дітей.

Це не перша спроба Епель прорватися в вищу лігу судової влади. Вона подавала свою кандидатуру на посаду судді нового Верховного суду, однак, ВККС  вирішила не допускати Епель до конкурсу. А в лютому минулого року вона марно намагалася стати членом Вищої ради правосуддя.

Декларація Епель рясніє згадками про автомобілі Jaguar, Porsche Cayenne та Lexus і нерухомість. Родина Епель володіє земельними ділянками загальною площею 119 соток, з них чотири ділянки в Донецькій області, чотири ділянки в Криму та  ділянка в с. Лісники поблизу Києва. Також вона увійшла до рейтингу ProSud суддів і їхніх родин з найбільшою кількістю задекларованої готівки. Суддя ж все пояснює просто: мовляв, чоловік – підприємець. Однак ЗМІ вказують на зв’язок Олександра Епеля  з екс-міністром доходів та зборів часів Януковича Олександром Клименком.

 

Чумаченко Тетяна Анатоліївна – суддя Вищого адміністративного суду у відставці

Чумаченко Тетяна Анатоліївна - суддя Вищого адміністративного суду у відставці

Тетяна Чумаченко поновлювала суддів Майдану і забороняла мирні зібрання.

Тетяна Чумаченко почала свою суддівську кар’єру прямо з Верховного Суду, коли у 90-х працювала там секретарем судового засідання та консультантом. У 1998 році її призначили суддею Подільського районного суду м. Києва. Потім – робота в Апеляційному суді м. Києва і у 2005-2016 рр. – у Вищому адміністративному суді України. Звідти вона звільнилася у 2016 році за заявою про відставку.

Чоловік і донька судді працюють акторами у театрі імені Франка. Інша дочка працювала спеціалістом Верховного Суду України, а зять – головним спеціалістом ВАСУ.

Чумаченко відома тим, що скасовувала звільнення судді, що арештовувала активістів Євромайдану. Так, вона входила до колегії суддів, які 2 лютого 2016 р. визнали незаконним та скасували рішення Вищої ради юстиції про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Цибри Нелі Валентинівни з посади за порушення присяги. Суддя Цибра ухвалювала рішення про арешт активістів черкаського Євромайдану.

Також у медіа писали про її рішення щодо заборони мирних зібрань у 2011 та 2013 рр., скасування перевиборів у Коцюбинському тощо.

Про статки і роботу Тетяни Чумаченко можна прочитати у нашому досьє.

 

Васильцов Олег Володимирович – суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у відставці

Васильцов Олег Володимирович - суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у відставці

Олег Васильцов відсудив собі велику пенсію.

До того, як стати суддею, Олег Васильцов працював інженером-конструктором на велосипедному заводі, слюсарем, міліціонером, експертом-криміналістом, слідчим, а також юристом на низці приватних підприємств. Почав працювати суддею з 2002 р. у Мелітопольському міському суді Запорізької області, згодом – у Мелітопольському  міськрайонному суді. У 2015 р. був звільнений з посади судді у зв’язку з поданням заяви про відставку.

Прикметно, що Васильцов написав заяву про звільнення як раз у той час, коли колегія суддів, до якої він входив, розглядала справу за звинуваченням міського голови Мелітополя Сергія Вальтера, а також деяких його підлеглих, в корупції та створенні в місті організованого злочинного угрупування. Звісно, що http://news.mspravka.info/news/51934 судді заперечували зв’язок між цими двома фактами. Справу розглядали у суді з 2013 р., а 25 лютого 2015 р. Сергія Вальтера знайшли повішеним у його будинку.

Екс-суддя також подавав позов до суду з вимогою призначити йому пенсію у розмірі 18 тисяч гривень (90% від його суддівської зарплати), і Мелітопольський міськрайонний суд постановив задовольнити позов відставного колеги.

Однак на пенсії Васильцов не відпочиває, а вже вдруге пробує свої сили у конкурсі на посаду члена ВРП.

Також варто додати, що згідно з декларацією за 2016 рік, у родині Васильцових (до речі, Ганна Васильцова теж працює суддею, у  Приазовському районному суді Запорізької області) є дві земельні ділянки в Мелітополі, будинок (72,5 кв.м) і квартира (115 кв. м), яку родині надає сестра екс-судді.

Повне досьє на Олега Васильцова можна подивитися тут.

Гирич Сергій Васильович – суддя Личаківського районного суду м. Львова

Гирич Сергій Васильович - суддя Личаківського районного суду м.Львова.

Сергій Гирич не пустив Медведчука назад у ВРЮ.

Сергій Гирич походить з Сумщини, однак після закінчення у 1989 р. Львівського державного університету імені Івана Франка пов’язав свою кар’єру з Західною Україною. Почав кар’єру судді у 1991 р. у Червоноармійському районному суді міста Львова. У 2003 р. обраний на посаду судді Личаківського районного суду.  У 2009-2017 рр. голова цього суду.

Згідно з декларацією судді, поданою у 2017 р., у родини є квартира у Львові (242 кв. м), а також два автомобілі – Мазда та Сузукі.

Однак декілька років тому навколо можливої власності судді Гирича розгорівся скандал. Сайт «Корупція» повідомляв про будинок Гирича в 5-ти хвилинах ходьби від міської Ратуші, який той нібито отримав сумнівним шляхом. Біля будинку – сад та квітники, на воротах – монограма «ГС».  У відповідь на публікацію суддя наголосив, що не володіє цим будинком, у ньому є лише його квартира – у розмірі 72 кв. м.

Суддя Гирич також відзначився тим, що десять років назад не дав Вікторові Медведчуку повернутися до Вищої ради юстиції. Так, у 2007 р. колегія суддів під головуванням Гирича розглядала адміністративний позов до Вищої Ради юстиції України про скасування рішення про поновлення повноважень Віктора Медведчука у ВРЮ. В результаті Личаківський райсуд Львова зупинив рішення про поновлення Медведчука. Після цього процесу Гирич заявляв про тиск і переслідування з боку тогочасних народного депутата України Андрія Портнова, заступника Генерального прокурора України Ріната Кузьміна та ВРЮ.

 

Рябішин Андрій Олександрович – суддя Апеляційного суду Полтавської області

Рябішин Андрій Олександрович - суддя Апеляційного суду Полтавської області

Кандидатуру Андрія Рябішина благословила ГРД, коли той пробував сили у конкурсі до нового Верховного Суду.

До того, як стати суддею, Рябішин майже 15 років працював у системі виконання покарань. Обіймає посаду судді з 1999 року, а у Апеляційному суді Полтавської області працює з 2013 року (до 2017 року очолював цей суд).

Згідно з декларацією за минулий рік, на додачу до квартири у Полтаві (72 кв. м) у судді є земельні ділянки у Полтавському районі загальною площею 36 соток, а також будинок площею 150 кв. м. Дружина Рябішина декларує два автомобілі – новенький Нyundai Santa Fe (2017 р.в.) і PEUGEOT 207TR 1/4E PIL90 (2010 р.в.).

Донька Рябішина теж працює у судовій системі. Спочатку секретарем судового засідання та помічником судді в Апеляційному суді Полтавської області, а з 2013 року (коли в апеляційний суд прийшов її батько) – помічником судді в Полтавському окружному адміністративному суді.

Незважаючи на деякі неточності в деклараціях, Громадська рада доброчесності дала позитивний висновок щодо кандидатури Рябішина, коли той брав участь у конкурсі до Верховного Суду.

Водночас, «Чесно» пише про випадок, коли Рябішин залишив у силі «занадто м’який» вирок суду нижчої інстанції щодо громадянина В.Вергелеса, який був посередником у корупційних відносинах між підприємцями та владою на Полтавщині.

 

Снегірьов Віталій Андрійович – суддя Брянківського міського суду Луганської області

Снегірьов Віталій Андрійович - суддя Брянківського міського суду Луганської області

Снегірьова ледь було не звільнили за суддівське свавілля.

Віталій Снегірьов народився в Росії, до України переїхав у 80-х. До того, як у 2006 р. стати суддею Брянківського міського суду Луганської області, Снегірьов працював державним виконавцем, юристом, заступником директора та юрисконсультом на різноманітних підприємствах.

Однак, у ніби-то стабільній кар’єрі Снегірьова теж бували збурення. Так у 2013 р. кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя лише дивом уник звільнення. Так, у 2013 році ВРЮ повідомила, що у ході перевірки судді Снегірьова були виявлені порушення, які мали системний характер, зокрема у справах про визнання права власності на нерухоме майно. Наприклад, суддя розглядав справи з порушенням правил підвідомчості справ (у Брянківському районному суді розглядав справи щодо майна, розташованого у Києві та Луганську); задовольняв позови осіб, свободи чи інтереси яких не були порушені; сприяв незаконному захопленню майна територіальної громади; не залучав до розгляду справи дійсних власників спірного майна тощо.

Однак жодного покарання Снегірьов не поніс через відсутність на засіданні майже половини складу Вищої ради юстиції та недостатньої кількості голосів для звільнення судді. Навіть після подій на Майдані, коли склад Вищої ради юстиції було повністю змінено, переформатована ВРЮ так і не повернулася до розгляду справи порушень судді Снегірьова.

Снегірьов також намагався потрапити і до складу нового Верховного Суду, однак не був допущений до конкурсу через порушення суддею правил військового обліку. Не погодившись з таким висновком Вищої кваліфікаційної комісії, суддя Снегірьов подав до суду на ВККС з вимогою заборонити Вищій кваліфікаційній комісії проводити конкурс до Верховного суду.

Повне досьє Віталія Снегірьова можна переглянути тут.

 

Преснякова Анжеліка Анатоліївна – суддя Апеляційного суду Донецької області

Преснякова Анжеліка Анатоліївна - суддя Апеляційного суду Донецької області

Анжеліка Преснякова провела 7 місяців в полоні в “ДНР”.

Анжеліка Преснякова працює суддею з 2002 р. Спочатку у Новоазовському районному суді,  а з 2011 року – у Апеляційному суді Донецької області. 29 травня 2016 р. потрапила в полон до бойовиків т.зв. ДНР, коли з Маріуполя, куди був евакуйований суд, поїхала на непідконтрольну територію провідати хвору матір (за даними «Судово-юридичної газети» продавати квартиру). «Я працюю в Маріуполі суддею апеляційного суду. І на вихідні приїздила до матері. Мама – онкологічно хвора. І коли я поверталася вже в Маріуполь, на блокпосту мене затримали. В документах було дійсно «подозрение на сотрудничество с ВСУ». Це ж потрібно було підставити, щоб утримувати мене в ізоляторі. Оця підозра сім місяців фігурувала. Жодного разу мене не допитали – ні з цієї підозри, ні з будь-якої іншої. Всі сім місяців – кожного дня чекали, що потрапимо додому» – розповідала суддя «Громадському» після свого звільнення в кінці 2016 р.

Водночас, тоді соцмережі розкритикували поведінку і висловлювання сестри судді Преснякової. Мовляв та заявляла в соцмережах, що Новоазовськ – це російське місто, постила картинки на підтримку бойовиків “ДНР” і не згадувала про сестру, яка перебувала в полоні у терористів.

Преснякова відома своїм рішенням від 2009 р. про невизнання Голодомору геноцидом. Тоді в Новоазовську вона вела справу за позовом жителя села Безіменне Василя Коваленка, який судився з районною газетою “Рідне Приазов’я”. Газета в одному з матеріалів стверджувала, що Голодомор 1932-33 років не був геноцидом, що і намагався оскаржити в суді пан Коваленко. Тоді позивачеві у задоволенні позову було повністю відмовлено.

Про решту кандидатів до Вищої ради правосуддя читайте у нашому наступному матеріалі.

Написати коментар