1.    
  2.     По кому суд плаче? Як через одного чиновника Україну ледь не внесли до «чорного списку» FATF

По кому суд плаче? Як через одного чиновника Україну ледь не внесли до «чорного списку» FATF

06.10.2017

У березні 2017 року приїзд до Києва місії MONEYVAL був під загрозою зриву. Гроші, видані  Держфінмоніторингу на підготовку до приїзду місії, розійшлися бозна-куди, та й сама підготовка української сторони була завалена ще на ранніх етапах. А MONEYVAL, хоч про неї і не багато пишуть у новинах, це вельми серйозна структура. Це – Спеціальний Комітет експертів Ради Європи з питань взаємної оцінки заходів протидії відмиванню грошей. Саме вони оцінюють, наскільки серйозно такі держави, як Україна, борються з відмиванням грошей. І від їхньої думки залежить, чи не опинимося ми знову у «чорному списку» фінансово неблагонадійних країн. А тут така халепа…

Ця історія про те, як бездарні діти впливових батьків, яких прилаштовують на держслужбу по блату, заводять нашу країну на манівці.

Відповідальним за провал підготовки до приїзду місії виявився перший заступник Голови Державної служби фінансового моніторингу України дехто Андрій Ковальчук. 11 жовтня 2016 р. за рішенням уряду його тихо звільнили з посади. Зважаючи на розповіді його тодішніх колег, що саме Ковальчук  «поцупив гроші», виділені на підготовку до приїзду місії MONEYVAL, просте тихе звільнення для чоловіка виглядає неабиякою удачею.

Через Андрія Трохимовича Ковальчука Україна ледь знову не втрапила до «чорного списку» FATF

Відповідь на питання, чому йому так пощастило, і при тому не раз, треба шукати у біографії цього чиновника-невдахи.

 

Як батьки-професори ліплять фейкових професорів зі своїх дітей

Тато Андрія Ковальчука – Трохим Тихонович Ковальчук – відомий у політичних колах науковець. В радянські часи він робив переважно викладацьку кар’єру, а за часів незалежності почав пробиватися у високі кабінети. В 90-х був радником прем’єр-міністра з макроекономічних питань. На самому початку 2000-х – заступником  Секретаря РНБО, потім  Перший заступник директора Інституту законодавства Верховної Ради України. А з 2010 р. Трохим Ковальчук, і це важливо, – голова спостережної ради Акціонерного банку «Аркада».

Легко стати професором, коли твій тато професор. Кажуть, що Ковальчук-старший всюди проштовхував свого сина.

Журналісти багато писали про те, як тато сприяв кар’єрі сина.

Так, Андрій Ковальчук 2001 року сяк-так закінчив КІМО, куди «простим смертним» геть не просто потрапити. А вже в 2009 році отримує диплом доктора наук за рішенням спеціалізованої вченої ради – увага! – Інституту законодавства України Верховного Ради. Як раз там, де працював його тато. Проте, на жаль чи (на щастя?), «наукові праці» професора Ковальчука-молодшого не так то й просто знайти. Їх або не має, або, як часто робиться у вітчизняній науці, вони «під копірку» переписані у інших вчених.

При тому, що Ковальчук-молодший – лауреат премії НАН України за результатами Всеукраїнського конкурсу наукових робіт молодих учених (2005 рік), лауреат премії Всеукраїнського конкурсу наукових праць молодих учених імені М.І. Туган-Барановського (2008 рік), Лауреат премії Верховної Ради України найталановитішим молодим ученим у галузі фундаментальних та прикладних досліджень (2011 рік). От і ціна всім цим конкурсам і науковим званням.

 

Який учений, такий і урядовець

Окрім стрімкої наукової кар’єри, Андрій Ковальчук зробив не менш «разючу» професійну кар’єру. Так, ще не закінчивши КНУ імені Шевченка, він вже очолює юридичний підрозділ Банку «Національний кредит». Потім у 2001-2002 рр. працює молодшим науковим співробітником при РНБО (за дивним збігом обставин, як раз тоді, коли там працював Ковальчук-старший). У 2003 р. – радник міністра екології в уряді Януковича. Далі у 2003-2006 рр. – науковий співробітник Інституту законодавства Верховної Ради України (і знову там, де працює його тато). І так далі – по року-півтора то помічником віце-прем’єр-міністра, то радником Голови Верховної Ради. Найцікавіше, що довго на цих посадах не затримувався. Навіть протекція тата не рятувала від звільнення «абсолютно нетямущого, ледачого та бездарного співробітника», як характеризували його колеги.

Остатній такий похід в чиновники був якраз у Державну службу фінансового моніторингу України, де Андрій Ковальчук у 2014-2016 рр. працював першим заступником голови установи. І як раз там, як кажуть, він не просто завалив усю підготовку до приїзду місії MONEYVAL, а й якимось чином зумів вкрасти кошти, виділені на підготовку зустрічі. А на таке вже складно закривати очі.

 

Як простому чиновнику заробити мільйон?

На декларацію Ковальчука-молодшого за 2016 р., яку він подав перед звільненням з Держфінмоніторингу, приємно дивитися. Всім би українським науковцям так. У родини Ковальчука чотири квартири у Києві і три паркомісця. При тому журналісти вказують, що Ковальчук вперто не вказує в декларації житловий будинок площею 158,2 кв.м. в селі Привороття Брусилівського району Житомирської області, про який міститься інформація Держреєстрі нерухомого майна.

Сукупна річна зарплата родини Андрія Ковальчука становить десь 250 тисяч гривень. Але не це основне джерело прибутку родини, адже дружина Ковальчука минулого року отримала відсотків від півторамільйонного депозиту у банку «Аркада» у сумі 320 тис. грн. І так, це той самий банк, де наглядову раду очолює батько Андрія Трохимовича. До того ж, у цьому банку родина Ковальчуків брала кредит на купівлю квартири. Чи не проглядається тут конфлікту інтересів? Чи не міг тато посприяти, щоб банк, на який він має вплив, дав сім’ї сина вигідні проценти на депозити і кредит?

Більше того, проаналізувавши декларації чиновника за 2013-2014 рр., журналісти переконують, що напередодні кризи 2014 року, Андрій Ковальчук зняв зі свого банківського рахунку десь з 4,5 млн. гривень і, можливо, конвертував їх у більш стабільну валюту (а це за тодішнім курсом майже 600 мільйонів доларів!), а тепер тримає їх під матрацом і ніде не згадує у наступних деклараціях. А це вже стаття КК.

 

Діана Коваленко, для “Суддівства”